by Dr Bettina Zorn, Weltmuseum, Wien

Images copyright © KHM-Museumsverband, Florian Rainer

One topic of the Vienna World Exhibition in 1873 was dedicated to architecture and Japan sent a series of architectural models, most of which are in the collection of Weltmuseum Wien. A central exhibit in the Japan Pavilion at the time was a unique model of a daimyō residence from the Edo period (1600 – 1868). It was shown under the category 19: “The bourgeois residence with its interior furnishings and decorations: realised buildings, models and drawings of residences of culture nations; fully furnished living quarters.”

 In addition to the Roman numeral XIX, the paper label also bears the Japanese number 19. The model was built in 1872 by the Musashiya Masayuki model workshop in the district of Asakusa, Tōkyō.

The model shows only a few building elements of an overall residential complex that included many public and private buildings, gardens, a nō-theatre stage, etc. and provided accommodation for up to thousands of people: the daimyō’s family members, retainers, servants, etc. Strict rules of cohabitation and housekeeping applied. A fire watch tower in the model attracted interest at the World Exhibition in 1873 and its function was explained to visitors in the Vienna Fire Brigade Newspaper of June 15^th.

The central, uncovered complex is a representative building. This is where a daimyo received his followers for political consultations and held banquets. The rooms could be enlarged or reduced in size according to space requirements. A kitchen area is located in the corner of the building. Food was served via aisles and covered corridors.

Museum: Weltmuseum Wien, Österreich

Inventarnummer: 117752

Name des Objekts: Hausmodell einer Daimyō-Residenz buke hinagata 武家雛形

Hersteller: Modellbauwerkstätte Musashiya Masayuki

Ort: Japan, Tokyo

Datierung: Meiji-Periode, 1872

Material: Holz, Keramik, Metall, Pigmente (Ultramarinblau, Gofun, Glimmer), 

Blattgold, Basaltstein, Urushi-Lack, Pflanzenfasern, Glas 

Maße (cm): Höhe:  92; Länge: 462,3; Breite: 303

Lange Textversion: Ein Thema der Wiener Weltausstellung war der Architektur gewidmet und Japan schickte eine Reihe von Architekturmodellen, von denen die meisten sich in der Sammlung des Weltmuseum Wiens befinden. Ein zentrales Ausstellungsstück im damaligen Japan Pavillon stellt ein einzigartiges Modell einer Daimyō-Residenz der Edo-Periode (1600 – 1868) dar. Es wurde unter der Kategorie Gruppe 19 gezeigt: „Das bürgerliche Wohnhaus mit seiner inneren Einrichtung und Ausschmückung: ausgeführte Gebäude, Modelle und Zeichnungen des bürgerlichen Wohnhauses der Culturvölker; vollständig ausgestattete Wohngemächer.“ Neben der römischen Zahl XIX belegt das japanische Papieretikett an diesem Hausmodell die Nummer 19. Erbaut wurde es 1872 von der Modellbauwerkstätte Musashiya Masayuki im Bezirk Asakusa, Tōkyō. 

Zum Leben in einer Residenz, dem Zweitwohnsitz eines Daimyō, eines hochrangigen Samurais in der Hauptstadt Edo

Das Modell zeigt nur wenige Gebäudeelemente eines Gesamtwohnkomplexes auf, der viele Bauten des öffentlichen und privaten Bereichs, Gärten, eine No-Theaterbühne, etc. umfasste und Unterkunft bot für tausende Menschen: Familienmitglieder des Daimyō, Gefolgsleute, seine Dienerschaft, usw. Es galten strikte Regeln des Zusammenlebens und der Haushaltsführung. Ein Feuerwachturm im Model erregte 1873 auf der Weltausstellung Interesse und seine Funktion wurde den Besuchern in der Wiener Feuerwehrzeitung vom 15. Juni erklärt. Der mittlere, ungedeckte Bereich stellt einen Repräsentationsbau dar. Hier empfing ein Daimyō seine Gefolgsleute zu politischen Beratungen, hier gab er Bankette. Die Räume konnten, je nach Platzbedarf, vergrößert oder verkleinert werden. Ein Küchenbereich befindet sich in einem Gebäudeeck. Über Gänge und überdachte Korridore wurde das Essen serviert. Das Dach blieb aus Zeitmangel ungedeckt. Insgesamt wurden 10.000 Dachziegel aus Keramik verwendet. Das Modell hat eine Nō-Theater mit Bühne, Steg, der sogenannten „Brücke“ und dem Spiegelraum. Hier findet die spirituelle Verwandlung des Schauspielers durch Meditation in seine Rolle statt.

In der Sammlung des Weltmuseum Wien befinden sich auch die Modelle eines Bauernhauses, einer Scheune und eines Lagerhauses, die von der gleichen Werkstätte gebaut wurden.

Bibliography:  

Zorn, Bettina. ‚Die japanischen Hausmodelle der Weltausstellung 1873 in der Ostasien-Sammlung des Museums für Völkerkunde Wien’; in: Archiv für         Völkerkunde, Bd. 53, 2003, Wien, 45-54.

Editor and entries about the House model Buke hinagata in the Museum’s magazine Archiv – Weltmuseum Wien, Vol. 65, 2015, Wien

„Hausmodell einer Daimyo-Residenz“, in: Weltmuseum Wien, Chr. Schicklgruber (Ed.), Vienna (German/Engl.), Wien, 2017, 284 – 285.

---

by Marta Logvyn (PhD student at the Scientific and Educational Institute of Philology of Taras Shevchenko Kyiv National University, leading research fellow of the Asian art department, the Khanenko Museum, Kyiv, Ukraine)

The author wishes to thank her fellow Ph.D. student Xiu Wei for his help in translating an inscription on a seal print

Chrysanthemums and a garden rock tower over a small bird. A small grasshopper sits on top of a garden rock. The whole picture is executed meticulously, in a decorative way. Even a seal print at the bottom right looks like a pebble in a garden, and this fact entertains us as much as the whole composition in the “birds and flowers” genre.

A painting was created at the time of the Mid-Autumn Festival. At first sight, it is imbued purely with auspicious symbols just suiting the occasion. Lush chrysanthemums are seasonal flowers. A chrysanthemum also stands for a talented “noble” person. Moreover, a chrysanthemum is a symbol of longevity since 菊花 júhuā for “chrysanthemum” sounds close to久jiǔ “long, permanent”.

A quail is a symbol of fecundity and peace since this bird lays lots of eggs, and “ānchún” 鵪鶉 for “quail” sounds close to “ān” 安 for “peace” and chūn 春 for “spring”.

Small insects like grasshoppers also symbolize fertility for the same reasons as quail: they breed fast and in high numbers. Yet there is another meaning in the picture. A perfect proportion of flowers and a stone slab to the size of the insect’s body seem to be like a mountain and a forest to a human. The very insect is depicted in a stage of a nymph, which is an intermediate stage in its development. The quail on the ground seems to notice the insect and it is ready to feast on it. 

This way a peaceful scene becomes a scene of deep tension. We are left with open questions. Will the grasshopper escape the quail? Is it smart enough to hide in a maze of porous stone? Will it develop fully before the first chills of winter and will it be able to hibernate well into spring? We also can’t avoid a metaphorical projection of this scene into the human world.

Considering all this layering of ideas in the same tableau I won’t be surprised if colleagues may discover and point out to more ideas imbued in this intricate piece!

The theme of “birds and flowers” painting and auspicious puns in the Chinese art is really vast. I would suggest two amazing sources, which are a book and an article:

1. 焦俊梅.十二月花神. 湖南美术出版社 2011年156 页 ISBN 9787535644992 
2. Bai, Qianshen. “Image as Word: A Study of Rebus Play in Song Painting (960-1279).” Metropolitan Museum Journal, vol. 34, 1999, pp. 57–12.

Автор: Підписано 馨園桂森 Сінь Юань Ґвей Сень

Назва: Перепілка під кущем хризантеми

Час створення: 1909 (?)

Матеріали і техніки: Шовк, туш, водорозчинні фарби

Розмір: 82 х 43 см

Країна створення:  Китай

Інвентарний номер: 373 ЖВ

Музей: Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Київ, Україна

Дякую аспіранту Навчально-Наукового Інституту Філології КНУ імені Тараса Шевченка Сьов Вею за допомогу в перекладі напису на печатці

Над невеликою птахою височіють хризантеми та брила ажурного ландшафтного валуна. На вершині валуна сидить коник. Всю картину виконано ретельно, у декоративній манері. Навіть печатка внизу праворуч схожа на камінчик у саду, і цей факт нас розважає так само, як і вся композиція в жанрі «квіти і птахи».

Цю картину створено в час, коли відзначають Свято середини осені. На перший погляд, вона сповнена суто доброзичливими символами, які пасують святкуванню. Пишні хризантеми – сезонні квіти. Також хризантема символізує талановиту «благородну» людину. А ще хризантема є символом довголіття, адже слово 菊花 júhuā «хризантема» звучить подібно до久 jiǔ  «тривалий; вічний» .

Перепілка є символом плідності та миру і весни, оскільки ця пташка несе багато яєць, а китайське слово “ānchún” 鵪鶉 «перепілка» звучить схоже на ān 安 «мир» та chūn 春 «весна». Дрібні комахи, як-от коники, означають плідність із тієї ж причини, що й перепілка: вони швидко розмножуються у великій кількості.

Проте в картині приховано й інший смисл. Ідеальна пропорція квітів та валуна до розміру тільця комахи подібна до пропорції гори і лісу до людського тіла. Саму комаху зображено в стадії німфи – проміжного етапу в її розвитку. А перепілка, здається, вже помітила комаху і готова нею поласувати.

Ось так у мирній сцені з’являється внутрішня напруга. Ми лишаємося із відкритими питаннями. Чи зуміє коник врятуватися від перепілки? Чи здогадається сховатися в лабіринті пористого каменю? Чи встигне повністю розвинутися до перших морозів і безпечно спати до весни? Врешті, ми не можемо уникнути метафоричної проекції цієї сцени на світ людей. 

Одночасно певний мовний матеріал, присутній на картині, не має нічого спільного з темою небезпеки. На відміну від візуальних метафор, напис на печатці у формі камінчика, що складається з семи знаків, має досить безжурний і гедоністичний зміст: 美人琴書共一船 «Красуня, цитра і книги – всі в одному човні». Це змінена цитата з вірша Бай Дзюйї 自喜 «Самовдоволеність»: 鶴與琴書共一船, тобто «Журавель разом із цитрою та книгами – в одному човні». Рядок вірша став крилатою фразою, що перетворилася на фразеологізм, який позначає душевний спокій та задоволення життям.

Зважаючи на таке нашарування ідей в одному живописному творі, я не здивуюся, якщо колеги знайдуть і вкажуть мені на ще більше смислів, якими сповнена ця складна картина!

Марта Логвин, аспірантка Науково-Навчального Інститут Філології Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, провідна наукова співробітниця відділу мистецтв країн Азії Музею Ханенків, Київ, Україна

Тема жанру «квіти і птахи» в китайському мистецтві надзвичайно широка. Я б порадила два захопливих джерела: книгу і статтю

1. 焦俊梅.十二月花神. 湖南美术出版社 2011年156 页 ISBN 9787535644992 
2. Bai, Qianshen. “Image as Word: A Study of Rebus Play in Song Painting (960-1279).” Metropolitan Museum Journal, vol. 34, 1999, pp. 57–12.